Фільми, що вразили!

Літо!!! Неперевершена можливість переглянути все, що давно збиралося у кошику планів, перечитати все, що давно закачено в електронну книжку,  і застрягло в очікуванні моїх очей.

 А зараз хочу поділитися фільмами, які мене вразили останнім часом, вони мене переповнюють!

1.     «Недоречна людина» (Неуместный человек, 2006). Режисер Йенс Льєн. Як часто ми дивимося фільми скандинавських режисерів ???? Отож. Склад думок, проблем, методи реалізації відрізняються від наших широт. Провести паралель можна із спокійністю п’єс Генріха Ібсена, де все ховається в середині людини. Норвезький режисер пропонує історію про байдужість людей один до одного, про те, як наші відчуття стають стерильними, де ми лише створюємо видимість ідеального світу. Спілкуємось, щоб продемонструвати свої меблі, дизайнерські знахідки, нібито займаємось сексом. Але все немає ніякого смаку і ніякого сенсу, тому що немає жодних почуттів. Ідеальний світ підкреслюється надзвичайними зйомками – оператор Йон Крістіан Росенлунд створює дійсно магічний реалізм у кадрі. Просторі поля, просторі кімнати, ідеальна чистота, наче нічого сюрреального, але виглядає все магічно. Таке відчуття отримуєш ще від картина американського художника Ендрю Уайетта. І найголовніша проблема: у такому світі немає дітей, немає продовження життя. І єдина людина, яка страждає від цього світу, стає недоречною тут. Недарма жанр визначений як абсурдна драма, але це справжнє застереження, адже ми можемо до такого дійти своєю байдужістю. Для тих, хто забув про справжні цінності життя, рекомендую до перегляду.

2.     «Чрево» («В утробе», 2010) – фільм угорського режисера та сценариста Бенедека Флігауфа. Історія про недалеке наше майбутнє. Тема клонування та можливості любові. Ребекка втрачає коханого і клонує його, виносить дитину як власну, виховує. Але новий Том для неї син, він ніколи не погодиться жити із нею як чоловік. Фільм надзвичайно красивий. Знову ж таки вражає операторська робота: Пітер Сатмарі створює неперевершені кадри морського побережжя. Малослівність передається монотонними картинками, рухами, природою. Відчуття зависають у повітрі – знову магічний реалізм. Атмосферний похмурий фільм. Єдиний мінус із гримом старіючої Ребекки – Єви Грін. А от Метт Сміт досить гарно виглядає у ролі Тома. Його популярність через участь в легендарному британському серіалі «Доктор Хто» (одинадцятий доктор) навіть привернула увагу до фільму «Чрево», але насправді робота актора у фільмі цікавіша, ніж у серіалі. Адже після Девіда Теннанта (попередника Метта Сміта в серіалі) важко сприймати когось іншого. Для тих, хто любить море, рекомендую.

3.     «Великий Лебовські» (брати Коени, 1998). В основі фільму книга Реймонда Чандлера «Глибокий сон» (1939), але фільм знову ж таки про своє, про коенівське. Чорна комедія про тупість людського життя, про відсутність нормального глузду. Про Чувака, а саме так себе називає головний герой, який вляпався в серйозні справи, можливо вперше для себе. Жарти на межі банальності, але жарти, які призводять до смерті, не дуже то й веселять. Для мене один із найкращих фільмів Коенів. Також безумовно рекомендую «Бартона Фінка» (1991) з трохи незрозумілим фіналом, «Фарго» (1996) – більше сповнене насильницькими вбивствами, «Вбити бабцю» («Игры джентельменов») в українському перекладі кумедніше. Коени доводять, що в Америці є не тільки трешовий Голівуд, а й розумне альтернативне кіно (звичайно, це також доводить інтелектуал Вуді Аллен). Рекомендую всі фільми Коенів.

4.     «Салют, Марія» (реж. Йосиф Хейфіц, 1970). По-перше роль Марії грає Ада Роговцева. Знай наших! По-друге, ця роль принесла їй широку славу та премію за кращу жіночу роль на Московському кінофестивалі 1971 року. По-третє, цей фільм не заангажований радянською агіткою. Не дивлячись на сцени, пов’язані із революційним настроєм, підпільними приготування, фільм виглядає не псевдо-героїчним, а життєво-правдивим. Сьогодні навіть прочитуються певні насмішки із тогочасних моралей, які забороняли жінці закохатися у іноземця. У фільмі дуже тонко передана історія кохання. Зйомки в Іспанії не виглядають шаржовано, як це часто бувало в радянських фільмах, а є достовірними. Творцям фільму вдалося піднятися вище над короткочасними тодішніми кінотрадиціями і створити дійсно історичне полотно, яке цікаве і досі. Рекомендую!!!

5.     «Вавилон ХХ»( Іван Миколайчук, 1979) за мотивами роману Василя Земляка «Лебедина зграя». Безлад між кулаками та жителями комуни призводить до вбивств. Історія про філософа, який незвично відповідає на запитання «А що ти про це думаєш?», каже «Я думаю, я просто думаю», історія про жінку Мальву, про братів та ін. Важливо, побачити приклад не просто побутового фільму, а незвичну філософську розповідь про наше існування. Патріотам рекомендую!

6.     «Мучениці» (реж. Паскаль Ложьє, 2008) – для любителів жахів рекомендую зовсім новий стиль французької хвилі. Історія – незвичний психодел, який несе в собі соціальний підтекст про злочини багатого суспільства, релігійний підтекст про потойбічне існування. Також психотерапевтичну історії про дитячі травми. Неймовірно закручений сюжет, інтригу розумієш тільки наприкінці. Фантастично-страшний грим. Не читайте анотацію – просто дивіться. На додаток: багато актрис відмовились грати у цьому фільмі, прочитавши сценарій. Для тих, хто не витримує тілесних знущань, не рекомендую.

7.     «Доктор Хто». Легендарний британський серіал, який святкує у цьому році своє 50-річчя. Рекомендую дивитися із відновлених сезонів, з 2005 року. Історичні, наукові, соціальні, життєво-важливі теми розкриваються в науково-фантастичній історії про Доктора – інопланетянина, що подорожує в поліцейській будці-кораблі, називаючи це ТАРДІС. Деякі серії, як от «Порожня дитина», «Дівчина в каміні», «Код Шекспіра», «Не кліпай», «Тиша в бібліотеці», «Води Марса», «Пробка», «Безодня Сатани» виглядають як окремий повноцінний фантастичний фільм. Для любителів ретро, рекомендую після нових сезонів переглянути старі. Є проблема, не всі сезони збережені, але багато чого можна подивитися. Я зараз на стадії першого доктора. Звичайно, технічні можливості дуже скромні та й темпоритм життя повільніший, але теми, підняті серіалом, дуже важливі та цікаві.