крайня точка оргазму.

Бернардо Бертолуччі – той, хто зробив сексуальну революцію у кіно. Йдеться не про перше  порно, чи просто еротичний беззмістовний фільм, а про сюжетне кіно з відвертими сексуальними сценами. Досить поетичними, але водночас брутальними. Бертолуччі – італійський режисер, який знімав більшу кількість своїх картин в Америці. Але колись давно починав все ж таки в Італії. На сценарій Карло Пазоліні  ним було знято напівдетективну історію «Кістляву куму» - вбивство і розслідування. Його  власний стиль виявився пізніше.

 Голосно й надовго прозвучав фільм «Останнє танго в Парижі» - історія про американського чоловіка, який після самогубства дружини впадає у депресію. Бачить на вулиці гарну дівчину, і прямує за нею до квартири, там він її сексуально задовільняє на підлозі. І таким чином починаються їхні загадкові і таємні зустрічі, без імен, без будь-яких знань один про одного. А коли він вирішив все розповісти їй, вона в бездумному стані афекту застрелила його у власній квартирі, пояснивши поліції, що не знає його і він просто переслідував її. Ось така халепна ситуація депресивного стану відбулася в Парижі. 

Фільм «Осаджені» розповідає про загарбану Африку. Люди, які відсиджували каторжні роботи лише за те, що не підтримували пануючу владу, а їхні жінки ви’їзджали до Італії, щоб бути хоча ближче до них. Таким чином героїня фільму працює у Римі прибиральницею в будинку піаніста. Він закохується і намагається зробити для неї все. А єдиним її бажанням є звільнення її чоловіка. Білий піаніст, продаючи коштовні цінності, викуповує її чоловіка з тюрми. Але вона залишається з піаністом, не в змозі повернутися у країну, де панує ненависть. Тут переплітається суміж двох зовсім різних культур: африканської та європейської. Починаючи з одягу, закінчуючи протиставленням музики. Прекрасна етнічна музика Африки та класична музика Європи поєднуються тут з великим пієтетом, доказуючи, що вони рівноправно красиві та важливі по-своєму.

Політичний фільм «Конформіст» про те, як важливо пристосовуватися до влади у своїй країні. Але створюючи кар’єру, чоловік йде по головах не лише своїх противників, а й своїх коханок, і навіть дружини. Берталуччі має смак на прекрасних жінок. У цьому фільмі вони дійсно справжні богині.

«Трагедія смішного чоловіка» - суто італійський фільм про неузгодженість сімейних відносин, трохи нуднуватий і трохи відокремлений від творчості режисера.або навіть просто невдалий.

«Мрійники» - французька богема в боротьбі за кінематограф, і водночас розбещеність дітей знаменитих батьків. І зовсім інший тверезий погляд американського юнака. Все це переплітається у великій квартирі, яка вміщує в собі і дружні, і братські, і плотські відносини двох хлопців і однієї дівчини.    

Бертолуччі – це велика поезія і водночас відверта еротика, це прекрасний культ тіла  і музики, це натягнені до крайньої точки почуття. Це афективний стан в поєднанні з оргазмом.