Олександра Пашкова
Олена Свірська
Ганна Тамбова.
Допоки
художній керівник Київського академічного театру на Подолі
Віталій Малахов терпляче й натхненно чекає, коли ж буде добудоване нове
приміщення, принагідно, вочевидь у котре окрилений надією, добирає у трупу
молоді обдарування, чиї різнобічні таланти не використовувати на сцені –
справжній гріх. Актори цього
театру не обмежуються лише виставами, влаштовуючи зокрема й капусники просто
неба на Андріївському узвозі, співають, знімаються, просто живуть. Утім, усе
перераховане, ба навіть більше, вони тепер можуть робити у новій
виставі-концерті «Лебедине озеро. Сутінки». Більше – ні що інше, як відтворювати
на сцені життя людського духу.
Афіша
«Л. озера» вабить значущими в індустрії моди та телебачення іменами дизайнера
одягу Айни Гассе та учасниці одного з сезонів талант-шоу «Голос країни» Таші
Круз. Утім це все – про людське око, вірніше – для тих, хто не знає насправді
Театру на Подолі та не уявляє, які ж таланти таїть у собі дітище Віталія
Малахова. Це зокрема і оперне сопрано Олександри Пашкової, могутній вокал
Валентини Ковриги, лірична манера Ганни Тамбової, проникливість й
екстравагантність голосу Романа Халаїмова, чудові голоси Олени Свірської, Ірини
Огородник, Вячеслава Довженко, Максима Максимюка, Ганни Саліванчук.
«Л.
озеро» створювалося, по суті, як навчальний майданчик для підготовки
майбутнього великого проекту – мюзиклу. Відбираючи і репетируючи пісні
світового репертуару, намагаючись вийти за усталені рамки, актори і
постановники так захопилися, що вирішили просто концерт перетворити у виставу, доповнити його драматичною дією.
За
допомогою телесценаристів Тетяни Могильник та Віталія Гуляйченка, Віталій
Малахов створив новий у телеіндустрії формат, поєднавши в одне ціле талант-шоу
та реаліті «за склом». (Сподіваюся права і біблію формату автори проекту вже
встигли зареєструвати. Тим паче, вже й логотип та сценічне оформлення розроблені
(сценограф – Марія Погребняк) – це ширми, викладені наче мозаїкою mp3-
дисками).
Автори
претендують на зображення справжнього закулісся телевізійних шоу. Волею випадку
у «Л. озері» п’ять учасниць (точніше чотири учасниці та один учасник,
перевдягнений жінкою) виборюють право отримати 100 тисяч. Для кожної з них
прописана вигадана історія, що має підняти їхній рейтинг, у кожної свій стиліст, якому
абсолютно байдуже, що в тебе за стиль, він ліпить із тебе ляльку. От і все.
Учасники самі не вірять у такі шоу, вони прийшли сюди через гроші, і мають свою
справжню історію, яка, на жаль, нікого не цікавить, адже вигадана причина
звучить краще, ефектніше та драматичніше. Але тільки на перший погляд.
Кожний
шлях до зірок вислано тернами. Матір трьох дітей кидає чоловік, в іншої –
помирає важко хвора мама. Третя – вже настільки травмована нещасливим коханням,
що призвичаїлася прямувати до мети по кістках. Та й чоловік вирядився у
травесті-діву не від хорошого життя. Переказувати всі вигадані сценаристами
перипетії – відбирати хліб у акторів, які настільки переконливо ведуть глядача
за собою крізь вигадливі переплетіння правдивого життя і мистецьких фантазій. А
також крізь поєднані в одній виставі найрізноманітніші музичні жанри – від
класичних оперних арій, до кабаре,
банальної попси та глем-року.
Пісні
в «Л. озері» - продовження життя героїв, той засіб, що допомагає висловити
наболіле, сповідатися, зізнатися у коханні, природне продовження реплік.
Маховик пісень, образів, переплетення подій та ситуацій розкручується поволі.
Аби наостанок захопити глядача повністю, змусити повірити у реальність
теле-реаліті-талант-шоу. Але, Театр на Подолі не був би таким театром, якби
спинився б лише на цьому щаблі.
Наче
з рукава чародія, наостанок Віталій Малахов дістає останній, театральний,
козир. Повертаючи глядача у театральну реальність, чи то – у театральну
умовність – виявляється, що дійство, протягом трьох годин якого ми встигли
зжитися із героями – лише розіграна акторами вигадка.
P.S. Тим часом режисер В.Малахов продовжує активно працювати,
готуючи новий проект «Білий пароплав» за Чингізом Айтматовим за підтримки
посольства Киргизстану, що буде приурочено до 85-річчя від дня народження
письменника.
Газета «Культура і життя», №25,
21 червня 2013 року.
Комментариев нет:
Отправить комментарий