Виставки, які варті уваги.

Можливо, запізно згадую враження від побаченого, але якщо досі ці враження залишилися в мені, то це тільки свідчить про довготривалий вплив справжнього мистецтва.  Намагаюся відвідувати більшість виставок Києва, але, на жаль, не встигаю їх фіксувати. Тому трохи про найцікавіше.

Виставка «Мистецьке життя Києва ХХ ст. в реліквіях музейної колекції» до 90-річчя Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.

 

Оформленням займався сценограф та живописець Ігор Несміянов. Він вперше, до речі, вирішив проблему колони, що розбиває зал по середині. Художник покрив її дзеркальною основою, що дало змогу відбивати експонати, таким чином не розбивати зал, а продовжувати його. І водночас з’являється театральний образ – відображення, відбиття театрального процесу, який забальзамовується у стінах музею, і стає вже історією. Дуже чітка асоціація в такій маленькій деталі.

Хотілося б, звичайно, побачити більш масштабнішу виставку, адже у фондах музею сховані неперевершені скарби про які можна лише почути, а не побачити.

Цікаві фотографії по темі Леся Курбаса. Можна провести паралель між «Березіль працює» та «Березіль відпочиває» - і зрозуміти, що вони працювали завжди – у театрі, на пляжі, у кафе. Театр – стиль життя, а не професія.   

От портрети, що розмістилися над сходами (я розумію, що більше немає де) не дуже зручно дивитися, трохи зависоко. Чудові портрети акторів в гримі героїв. Не схожий на фотографії портрет Валентини Чистякової. Чудові портрети Л. Гаккебуш, В. Василька, Д. Лідера.

Підсумувати можна так: стильно, лаконічно і з любов’ю до музею. 

Виставка триватиме до вересня, театралам варто відвідати!

Персональна виставка картин художниці Тетяни Поліщук «Рецепт щастя», що пройшла у травні в Музеї книги та друкарства. 

Картини Тетяни Поліщук нагадують не лише про дитячі, а й про дорослі мрії. Рожевий коник чи синя рибка, наївна птаха ніби виринають у нашій свідомості і викликають посмішку на вустах від теплоти і радості життя. Картини несуть неперевершену атмосферу доброти. Від їх перегляду надихаєшся життям. Це дійсно рецепт щастя – герої ніби промовляють нам, таким заклопотаним та забіганим – зупиніться та насолодіться миттю, адже кожна хвилина життя неповторна, вона втече від нас назавжди. Спокій та гармонія – цього так не вистачає міській молоді. Хотілося забрати героїв картин із собою, щоб ця мить спокою продовжилася. 

V Всеукраїнське «Трієнале живопису – 2013», що тривало із 7 по 30 червня. Гран-прі отримав Іван Михайлов за триптих «На краю землі». Картина своїм об’ємом та темою нагадує про пошук гармонії, ми всі так поспішаємо дізнатися про цей світ, і забуваємо про його фінальну точку – про кінець. Призові місця у конкурсі посіли дочки відомих художників, які продовжують традиції батьків: лауреатом першої премії стала Ганна Криволап за роботу «Стамбул», де нагромадження певних локацій увінчується християнським хрестом – таким чином вирішується релігійні протиріччя – християнський Константинополь чи все таки мусульманський Стамбул? Другу премію отримала Олена Рижих за «Жертвоприношення Авраама» - за  дійсно глибоку картину, яка через релігійний сюжет розповідає про сучасні страхи.

Також хороші картини: «Молитва» Піхут З.О, «Франція» Гук А. В., «Мінливий спокій» Духовнича Г. Г., «Дорога» Несміянов І., «Парадайз» Косьяненко К. 

До речі, з 11 липня – перша в Україні персональна виставка Катерини Косьяненко в галереї  «Триптих». Не пропустіть!!!

На китайській виставці «Китай, Китай» в «PinchukArtCentre» найбільше вразив Ай Вейвей проектом «Викорчовані» (2009). На підлзі розміщуються сто справжніх коренів дерев. На стінах - фотографії із зображенням однієї людини на фоні порожніх вулиць великого міста. Це дає поштовх замислитися над багатьма темами: міста, через які вмирають дерева, природа. Через це ми втрачаємо кисень і приречені дихати міським смоком. Також наводило на думку, що це викорчовані китайці, які розкидані по всьому світу, та відірвані від своєї Батьківщини. Ці корені були мертві і нагадували про руйнацію світу. Можливо, це навіть заклик, щоб повернутися до природи і перестати масово вирубувати ліси.

Взагалі теми китайців гостросучасні та соціальні.