Сучасний класик

Якщо в мене запитають: кого можна назвати сучасним живим класиком? я стовідсотково назву ім`я Умберто Еко. По-перше, він пише дійсно цікаві і глибокі книжки. По-друге, він цікаво грається з читацькою аудиторією, розробляючи в одній книжці декілька жанрів, поєднує детектив з історичними фактами, водночас приперчує це мелодраматичною історією кохання, вплітає в текст різну символіку, геральдику. Але, на диво, самий перший його роман "Ім`я рози"  - найсильніший. Він найбільш витриманий, найбільш історично цікавий, найбільш пропрацьований. І не слід забувати, що в принципі всі теми Еко звідкісь вкрадені. Ну і що? Шекспір теж практично нічого власного не написав, зате як переробив? І Брехт, між іншим, теж. Ще одна особливість Еко, що після першого роману розпочинається бажання читати цього автора ще. "Маятник Фуко" - більш заплутаний, цікавість з`являється десь з половини книжки, місцями залишаються білі плями, які не відкладалися в памяті за браком корисної інформації. "Острів напередодні" - це вже тематика графа Монте-Крісто, або скоріше Робінзона. На самотньому острові, герой розуміє різницю часових поясів, дуже буквально правда, мріючи допливсти до певної межі, щоб ще раз насолодитися заходом сонця. "Баудоліно" знову переносить читача у середньовіччя. Тут цікаві мотиви середньовічних вірувань, створення легенд, якісь певні роздуми про будову всесвіту, що підкреслюються недолугими картами. Все ж таки тема середньовіччя, якій автор присвятив цілий ряд наукових досліджень, найближча Еко. Він, навіть, сам зазначав, що знає історію і час середньовіччя краще, ніж час у якому живе. "Таємниче вогнище цариці Лоани" - одна з найслабкіших книжок, вона практично створена з цитат різних авторів. про втрату пам`яті чоловіка, в якого залишилася лише книжна память, а вся набута чуттєва память зникла. І от він по книжках складає своє минуле. Але теж цікаво прослідкувати як саме Еко співставляє різних авторів. Останній роман "Пражське кладовище" - присвячений євреям. Цю книгу оспарює вище првління євреїв, вважаючи, що там багато надуманих речей, але ж автор пише роман, а не документальну розвідку. Він двозначно заявляє  в передмові, що це не правда, але, можливо все) Одже, Умберто Еко ризиковано, відверто грається з різними історичними моделями, стилями, віками, цим самим заохочує до своїх текстів різні категорії людей. А ще дуже цікаві його наукові роботи: "Відкритий твір", "Як написати дипломну роботу", "Шість прогулянок у літературних лісах" і т.д.
До речі, є фільм "Ім`я рози" Жан-Жака Анно (1986) з Шоном Коннері у головній ролі.