Про таких кінорежисерів не часто говорили у радянській країні, або говорили пошепки. фільми Шепітько - це не стандартні розповіді про п`ятирічки, чи комунальні проблеми. Це розповіді про вічне. А всі побутові проблеми, то тільки фон для життєвої правди. ЇЇ перший фільм був знятий ще у її 21 рік, коли вона була студенткою. Одним з її вчителів був О. Довженко, хоча й зовсім не довго, але його норми вона запам`ятала назавжди. Життя Шепітько не просто складалося, воно було не дуже довгим, вона померла в автокатастрофі, але це життя пропустило крізь себе творчість світлу, і головне актуальну і досі. Фільм "Зной" за повістю Ч. Айтматова "Верблюжая колючка" - це в першу чергу не розповідь про вироблення плану, а про вічні відносини між людьми: про страх, про любов, про мужність, про конфлікт молодості, що літає і тішиться надіями, і вже серйозних людей, які пройшли життєві негаразди. Другий її фільм "Крылья" - з прекрасною актрисою М. Булгаковою - розповідає про слабкі сторони сильної людини. і слова, які звучать з уст головної героїні на відповідь прийомній дочці, яка просить мати відпочити та розслабитися, не так серйозно відноситися до життя, слова: "Я не знала слов "Пусть другие". Я все время работала и за себя и за других" - звучать сильно. Вони стимулюють замислитися: а як ми живемо? За свій рахунок, чи нехай інші напрягаються, а мені і так добре?...Були ще зняті картині "Родина электричества" и "Ты и я". Але найсерйознішою роботою став фільм "Восхождения". Саме за цю картину вона отримала берлінського лева. Але і саме ця картина внесла розкол в її сімейне щастя. Вона вийшла заміж за кінорежисера Еліма Клімова, всі жартували, двоє кінорежисерів - чи не забагато для однієї сім`ї. Але спочатку все було добре, поки слава не прийшла першою до дружини. Фільми чоловіка заборонялися, лише його комедії показували. До речі, він зніме фільм "Иди и смотри", який тільки через двадцять років принесе йому славу. Фільм про те, як за декілька днів веселий білоруський хлопець перетворюється на старця, побачивши всі сторони жорстокої війни. Фільм дуже відвертий, дуже жорстокий, але він вартий уваги. Але чоловік, який підтримував дружину у будь-якому горі, не зміг розділити з нею славу. Під час зйомок "Матёры" Лариса помирає. І Клімов завершує її роботу, додаючи до назви підзаголовок "Прощание". Він же робить двадцятихвилинний фільм про дружину "Лариса". Ці два кінорежисера, які змогли в радянський час знімати романтичне кіно, створювати справжні вічні історії, заслуговують, щоб про них говорили і не забували. У маленькому фільмі Клімов сконцентрував увагу на останньому кадр, знятим його дружиною. Дерево у тумані, вічне дерево життя. Лариса Шепітько - талановита людина, її фільми збагачують кожного.
Комментариев нет:
Отправить комментарий