Пектораль 2012!!!!!!!!!!!!!!!!!

Цьогорічна Пектораль просто розчарувала. Організація дійства була схожа на шкільний концерт. Ведучі не знали коли їм і що говорити, політики розповідали про снігопад і вручали однокімнатні квартири з величезним достоїнством, ніби зробили кращу справу свого життя. Не знаю хто був режисером цього дійства, але оцінка роботи не заслуговує рівня Пекторалі. Прекрасна Лариса Руснак та веселий Анатолій Гнатюк не врятували ситуацію від постійних колапсів. Тому коли зазвучала пропозиція зробити цю премію Національною, хотілося додати, спочатку всі критерії потрібно зробити Національними. Ще порадували міми, особливо з морським номером та гарно і дійсно професійно виглядали молоді актори театру Франка у хореографічному номері Ольги Семьошкіної. А от височенний хлопець, що співав млявим голосом і хореографічний дует на його фоні, знову заставляв сміятися з убожіння дійства.  

Але менше з тим, повернемось до головної образи.

Режисер Дмитро Богомазов отримав нещодавно премію ім. Т. Г. Шевченко. Про його вистави відгукується постійно преса, на нього звертають увагу. Його «Войцека» ще до Пекторалі було вибрано у декількох номінаціях в народному голосуванні «Верю» на блозі Юлії Бірзул «Во мне точки нет» http://vomne.net/o-teatre/pobediteli-veryu-2012.html 

І тут ще можна навести список рецензій, що засвідчують високий рівень його останніх вистав………………………………………………

Але чомусь Пекторалі він не сподобався((((((( вистава номінувалася у номінаціях – «Краща реджисура» (Дмитро Богомазов, нагороду отримала вистава "Опіскін. Фома" безумовно заслужено), «Краща вистава» (нагороду виграла також вистава «Опіскін. Фома!» О. Лісовця), «Краще музичне оформлення» (Олександр Курій та колектив театру, цю єдину нагороду вистава таки забрала), «Краща жіноча роль» (Яна Соболевська, але забарала Лариса Паріс), «Краща чоловіча роль другого плану»  (Віталій Салій дійсно заслуговував цю нагороду, поруч із ним навіть справжньої конкуренції не було, але віддали актору театру Франка, дивно).

Ця вистава стала різнобічно якісним театральним продуктом. В ній поєдналося все: музика, акторська гра, режисура, світло, лаконічна філософська сценографія – так хіба це і не є умовами, щоб отримати Пектораль за «Кращу виставу», чи хоча б «Кращу режисуру». Богомазов декілька раз виходив на сцену, але так і не отримав своєї нагороди. Але визнання отримане у публіки не може зникнути безслідно. Пригадую допрем’єрний показ дебютної вистави Богомазова на сцені театру Франка «Morituri te salutant» за Василем Стефаником у цьому році. Так от, народні актори, стоячи, кричали «Браво!», аплодуючи молодим акторам театру. (До речі, всім раджу подивитися цю виставу). І якщо через рік його виставу знову проігнорують, це, вибачте, зпровокує Київську Пектораль як нечесну премію!!!!!!!!!

На Кращу сценографію номінувалися Борис Орлов разом з Ігорем Рубашкіним з виставою «Корабль не придёт» (театр на Печерске, вони  і забрали нагороду) та Олександр Друганов за «Перехрестя» у Національній опері (сорі, третього номінанта не пам’ятаю, явно не бачила виставу).  Дуже рада за переможців, але мені особисто дуже прикро, що Друганов не забрав нагороду. Створений ним світ – це справжнє філософське полотно, витвір мистецтва, який міг взагалі існувати окремо від вистави. Але і головна його цінність у поєднанні із задумом Р. Поклітару та музикою М. Скорика. Добре, що Поклітару забрав нагороду за кращу музичну виставу. Адже це дійсно велике мистецтво, що склалося із трьох рівноправних китів – музики, танцю і візуального мистецтва сценографії.

Але були і справидливі нагороди. Найперша з них Володимиру Кузнєцову – за найкращу чоловічу роль у виставі «Лист Богу». І слушно підмітили, що актор такого рівня досі немає жодного звання. Не соромно? Найкращі актори країни стають народними та заслуженими, але не мають при цьому звання. Тоді для чого взагалі існують ці нікому не потрібні статуси, які роздають направо та наліво не зрозуміло кому, а такі люди залишаються не поміченими. ?????

За вклад в мистецтво цілком заслужено нагородили Валентину Зимню – партизанку, актрису, педагога, яка випустила 10 акторських курсів. І досі працює в нашій альма матер. Дай Бог здоров’я.

Ольга Семьошкіна отримала Пектораль – номінувалася за дві вистави одразу: «Перехресні стежки» та «Сон смішної людини». Дійсно вправне поєднання пластичного рішення та  режисури і навичок кожного з акторів робить виставу цілісною, а не просто з окремими хореографічними вставними номерами.

Нічого, на жаль, не можу сказати про виборену статуетку театром «Відкритий погляд» - Антон Соловей - «Акторський дебют», так і не потрапила на виставу «Найлегший спосіб кинути курити». Але мені хочеться вірити, що ця нагорода теж абсолтно заслужена та виправдана. Суджу із попередніх вистав колективу. Катерина Кістень забрала нагороду «За жіночу роль другого плану». Але на жаль, також не бачила виставу. Аналізуючи гру цієї актриси в інших виставах, думаю, що однозначно заслужено.

З обуреним настроєм, я швиденько змилася з театру Франка. З думкою про життєву несправедливість. Але трохи охолонувши, згадала слова, які сьогодні прозвучали: «Для чоловіка грати головну роль – це вже найбільша нагорода». В даному випадку треба забути про стать і віднести це до всіх акторів. Тому мені хочеться сказати усім, хто заслужено отримав свою сьогоднішню нагороду і хто, на жаль, пішов без неї: Вірте в свої сили, творіть чесно та сміливо, а ваші нагороди знайдуть вас рано чи пізно, все одно кожен буде оцінений по заслугам. Комусь статуетка приносить радість і натхення, а комусь вона дає можливість розслабитися, і випасти з колії. І, можливо, це і на щастя, що хтось її сьогодні не отримав. Це дасть стимул працювати далі напружено і плодовито!!!!!!!!!!!!! Нехай усім щастить!

З днем театру.

«Театр никогда не перестанет существовать, люди никогда не перестанут валять дурака» А. Вампилов.