Театральне мистецтво.

                                                            МАНІФЕСТ

Ми, молоді професіонали, практики різних професій театрального мистецтва, підтримуючи зміни в нашій країні, звертаємося до Майдану, Асамблеї діячів культури України, чинного міністра культури України пана Євгена Нищука, будь якої влади або впливової структури, що буде створена надалі і буде керувати розвитком культури і мистецтва на державному рівні, заявляємо та вимагаємо:

Врахувати наші погляди, пропозиції та вимоги, що до проблем та їхнього вирішення в галузі театрального мистецтва України. Інакше буде втрачено ціле покоління професіоналів та творчих людей, що відчуває безліч перепон для самореалізації у рідній країні. «Напився з криниці, поступися місцем іншим» - вдале прислів’я закликає визнати новизну за молодим поколінням.

1.                  НІ «ТЕАТРАЛЬНІЙ ВОТЧИНІ»!

Чимало державних театрів перетворилося на закриті іменні структури, в яких творчі і фінансові процеси монополізували художні керівники та фінансові директори. Двері таких театрів закриті перед молодим поколінням театральних діячів різних професій, від режисера та сценографа до драматурга та актора. В деяких театральних колективах отримують зарплатню сотні акторів як штатні працівники, але реально на сцену виходять чи не в двічі меньше. В час, коли одні театри живуть на копійки, інші маніпулюють сотнями тисяч, але без гарантії високого художнього або технічного рівня таких обранців.

ПРОПОНУЄМО ВПРОВАДИТИ:

-                     відкриту для усієї громадськості фінансову звітність театрів на їхніх Інтернет сайтах;

-                     фінансовий контроль керівників театрів та установ, у разі певних підозр і сумнівів, право залучення незалежних аудиторських компаній;

-                     чіткий та обов’язковий розділ посад художнього керівника та фінансового директора театру;

-                     фіксований термін обіймання посад художнього керівника та фінансового директора театру

(пропонуємо три театральних сезони, з правом на переобрання);

-                     обов’язковий відкритий конкурс на посади художнього керівника, фінансового директора, головного художника, головного режисера, та решти керівних посад творчої та постановчої груп театру;

-                     розробку нової контрактної системи нарахування зарплатні в театральних колективах

(пропонуємо забезпечити фіксовану ставку та систему премій за реально зроблену роботу);

-                     обов’язкову посаду арт-менеджера в штаті театру, а також фінансову спроможність для запрошення кураторів та продюсерів на окремі постановки, оскільки це є позитивна  перевірена всесвітня практика. Завліт не може замінити будь яку з цих посад, адже це зовсім інша професія;

-                     довести рентабельність театрів на межу не менш 50%. Для цього розширити коло комерційної діяльності театру (кетерінг, сувенірна продукція, театральні, книжкові магазини, кафе, ресторани театрального спрямування, прокат костюмів, виготовлення реквізиту на замовлення, надання рекламних послуг, тощо);

-                     розробити та ввести систему підтримку, та відповідно до цієї підтримки систему пільг для меценатів;

-                     остаточно розібратися із проблемою звань та відзнак серед діячів театру («Заслужені», «Народні»). На сьогодні ця система дискредетувала себе корупцією та формалізмом. Провести аудит того, як роздавалися ці звання в попередні роки, прийняти відповідні  конструктивні рішення що до цього. Створити робочу групу для вивчення і вирішення цього питання.

2. НІ «КОНСЕРВНИМ БАНКАМ» - ДЛЯ МОЛОДИХ ВІДКРИТІ ДВЕРІ!

ПРОПОНУЄМО :

-                     стимулювати великі державні театри, особливо ті, що мають, окрім великої сцени, малу або декілька сцен, надавати можливість використовувати ці майданчики (на правах безоплатної оренди) молодим театральним діячам або колективам для втілення власних творчих проектів;

-                     стимулювати театри практично співпрацювати  зі студентами профільних навчальних закладів, а саме, долучати студентів театральних навчальних закладів або студентів кафедри сценографії художніх навчальних закладів до практичної роботи в колективі театру;

-                     забезпечити реальну постановку на базі театру дипломних робіт випускників театральних навчальних закладів або кафедри сценографії художніх навчальних закладів. З можливістю залишити таку постановку в репертуарі театру зі згоди художньої ради;

-                     забезпечити можливість театрам активніше запрошувати позаштатних постановників на окремі проекти;

-                     взяти під фінансову опіку театри в регіонах України для підвищення їхньої конкурентноздатності. Для активного залучення на разові проекти та постійного працевлаштування  нових спеціалістів  (режисерів, сценографів, акторів, освітлювачів та ін.). Також приділити увагу технічній базі, зокрема обладненню сцени театрів в областях, модернізувати її до належного рівня, що відповідає вимогам часу: оновити світлове, звукове, механічне обладнання. Має бути розроблена цільова програма Міністерства по заміні та придбанню сучасного обладнання з виділенням коштів на державному рівні, як це впроваджується в інших країнах.

3. КАРТА ТЕАТРАЛЬНОГО СВІТУ БЕЗ БІЛИХ ПЛЯМ!

-                     Необхідно створити та підтимувати розвиток (організаційна, фінансова, інформаційна) українського національного театрального фестивалю міжнародного рівня, що має стати візитівкою країни у міжнародній театральній спільноті (як приклад Авіньйонський фестиваль у Франції);

-                     реанімувати та надалі опікуватися  театральними фестивалями, що збереглися в різних культурних центрах країни: «Золотий лев» м. Львів, «Курбалесія» м. Харків, «Мельпомена Таврії» м. Херсон, «Київська пектораль» м. Київ та інші. Промоніторити існуючі фестивалі;

-                     створити фестиваль театральних прем’єр «Прем’єра року» із круглими столами, семінарами, тренінгами, обговоренням з критикою;

-                     заснувати престижну державну театральну премію.

-                     створити та підтримувати національну всеукраїнську виставку сценографії;

-                     підтримувати (інформаційно, організаційно та фінансово) вже існуючу виставку сценографії «Трієнале ім. Д. Д. Лідера» м. Київ;

-                     створити інституції для лоббіювання українського театрального мистецтва в світі (як зразок Гете інститут, Німеччина), що  має:

o        активно займатися репрезентуванням українського театру та окремих діячів театрального мистецтва, організовувати переклад та  пропаганду української драматургії за кордоном;

o        акумулювати та ініціювати вітчизняні й іноземні грантові програми, що стосуються театрального мистецтва та доносити  інформацію про них до широкої аудиторії;

o        взяти на себе обов’язок офіційної презентації країни на всіх можливих престижних міжнародних виставках сценографії, зокрема зобов’язатися забезпечувати делегування сценографів та опікуватися їхніми проектами для участі в Празькій квадрієнале;

o        запрошувати провідних світових діячів театрального мистецтва для проведення майстер-класів та обміну досвідом.

4. НІ ЦЕНЗУРІ, ТАК НАЦІОНАЛЬНІЙ ІДЕЇ!

Культура – стратегічна політика держави, яка має спрямовувати ідею виховання свідомих громадян України, які поважають та розвивають свою країну, історію, освіту, є відкритими світу та поважають його прояви у розвитку мистецтва.

Митець не має бути бідним елементом суспільства. Театр завжди був і має бути, одним з пріоритетних напрямків мистецтва для будь якої розвиненої країни, адже він є не тільки дзеркалом, але і рупором народу та епохи. Театр показує людині наочно межі прийнятного і неприйнятного у реальному житті. Тож на нашу думку загальнодержавна культурна політика має врахувати деякі аспекти стосовно театрального мистецтва і сприяти:

-                     створенню актуального образу і модного бренду театру України;

-                     толерантному пропагуванню української мови;

-                     популяризації українських героїв та видатних особистостей, як давньої, так і новітньої історії та сприянню національної самоідентичності (що не повинно перетворювати театр у музей і не повинно позбавляти його сучасності та актуальності);

-                     стимулюванню розвитку театрального мистецтва спрямованого на дитячу аудиторію. Особлива увага повинна приділятися цьому питанню, адже це ставка на майбутнього глядача і майбутнє усієї країни. Зокрема:

o        вирішенню питання ТЮГу – яке приховує в собі проблему акторів – «вічних зайчиків» і проблему обмеженої, але при тому розмитої аудиторії. Заповненість залів забезпечує переважно масове «етапування» школярів, без відповідного бажання з їхнього боку. ТЮГ потребує переформатування в повноцінний театр з широким репертуаром, що не виключатиме вистав для дітей;

o        вирішенню питання репертуару та художнього рівня театрів ляльок. Стимулювання театрів ляльок до роботи над ширшим репертуаром, як дитячим так і дорослим. Адже театр ляльок не є виключно «дитячим». По всьому світу з давніх часів театр ляльок був і залишється театром для широкої дорослої аудиторії. Обмеження театру ляльок віковими рамками є злочином проти мистецтва та жанру. На сьогодні Харківський театр ляльок, який має в репертуарі вистави для дорослих на високому художньому рівні є одним з головних театрів на мистецькій карті країни, що є відмінною мотивацією для вирішення цієї кризи жанру;

-                     міжнародному обміну та практиці за кордоном з метою підвищення кваліфікації працівників українських театрів та театральних центрів;

-                     виданню періодики присвяченій театральному мистецтву. Посилення фінансування галузі. Адже на сьогоднішній день театральна критика та інформційна сфера театрального процесу країни в глибокому занепаді, що безпосередньо впливає на його якість і розвиток. Для такої великої країни недостатньо одного театрального журналу що перебуває за межею життєспроможності. При тому, що  ми маємо на сьогодні достатньо професіоналів та молодих спеціалістів, що позбавлені можливості займатися своєю професійною діяльність через брак періодичних видань або відсутність фінансування;

-                     стимулюванню державних театрів до підняття художнього рівня театрального плакату. Оскільки сьогодні в переважній більшості створенню плакату до вистави не приділяється достатньо уваги ( це окрема і важлива ланка роботи художника театру, або дизайнера. Що має окремо оплачуватися і вимагає певної уваги та часу для створення ) Театральний плакат окрема ділянка мистецтва, яка не тільки створює образ та обличча вистави і театру вцілому, але й впливає на атмасферу всього міста;

-                     створенню реально діючого національного театрального центру досліджень, освіти, творчих лабораторій міжнародного рівня (як приклад, центр Є. Гротовського, Польща)

5. ВЕСЬ СВІТ - ТЕАТР!

Ми вважаємо, оскільки театр складна структура, що об’єднує в собі мистецтво та виробництво, відповідно десятки творчих та виробничих професій, так різні жанри мистецтва (образотворче, музичне, хореографію, акторську гру, літературу і всі можливі інші) – необхідно створити при міністерстві окремий департамент театрального мистецтва.

Департамен повинен мати власну експертну раду з представників всіх театральних професій, які мають звертати увагу голови департаменту на існуючі поточні проблеми в українському театрі та пропонувати методи їхнього вирішення.

Експертна рада департаменту має бути відкрита до спілкування з професійною спільнотою країни.

Департамент повинен мати робочу групу що складатиметься з менеджерів, юристів, спеціалістів з PR, адміністративного, технічного, фінансового персоналу.

При департаменті повинна бути створена Інтернет платформа, для відкритої фінансової звітності департаменту, для розповсюдження інформації про проекти, грантові програми, пророблену роботу і плани департаменту, а також для відкритого спілкування з громадськістю.

Ззовні роботу департамену має контролювати професійна громада театральних діячів  країни, широка аудиторія театральних глядачів, Асамблея діячів культури України, творчі спілки (Спілка театральних діячів, спілка художників та ін.)

З повагою:

Богдан Поліщук (сценограф, Співзасновник та головний редактор  Незалежного Театрального Журналу Коза)

Олена Поліщук (сценограф, співзасновник Незалежного Театрального Журналу Коза)

Лілія Бевзюк-Волошина (театрознавець, аспірантка Інституту мистецтвознавства фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського)

Владислава Гаврилюк (актриса)

Євген Худзик (режисер, художній керівник Театральної Групи «Кодрант»)

Григорій Сиротюк (актор, режисер Вінницького академічного музично-драматичного театру ім. М Садовського)

Анатолій Мельник (художник зі світла Вінницького академічного музично-драматичного театру ім..М Садовського)

                                           

                Всі бажаючі можуть доповнювати і підписуватися у коментарях.