19 січня 2013 року свій ювілей – 25 років на сцені – святкуватиме провідна актриса Київського академічного драматичного театру на Подолі Лариса Трояновська. Актриса запрошує всіх до театру «Сузір`я», де разом із драматургом Тетяною Іващенко та режисером Володимиром Борисюком, вона розповість про складні відносини Айседори Дункан та Сергія Єсеніна (Євгена Нищука) у виставі «Мне тесно в имени своем…»
Навіть саме ім`я Лариса, що походить від латинського «ларус» - чайка, надихає на політ та легкість у спілкуванні із актрисою. І кожна її роль, створена важкою працею, залишає враження легкості сценічного буття. Всі труднощі сховані на репетиціях, а на сцені перед глядачем є тільки персонаж і його життєві колізії. Інша грецька версія слова «ларос» - приємна та солодка, відшуковує своє місце у цілій серії ролей сімейних жінок – дружин, або вагітних, бабусь і просто гарних тітоньок, від яких так і віє домашнім теплом та солодощами.
А все почалося із дитячих мрій і занять у Київському гуртку художнього слова при Будинку піонерів Московського району. Любов до театру їй прививала вчителька Фаїна Ковалевська. Пізніше Лариса навчалася у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого (художні керівники курсу Ада Роговцева і Леонід Олійник).
Спершу молода актриса працювала в Укрконцерті, у Новгородському драматичному театрі, у Новгородській філармонії, в Київському театрі оперети, в Театрі Поезії. У 1988 році прийшла до театру на Подолі, в якому віднайшла свій справжній творчий дім і дружній акторський колектив.
Її ролі та вистави можна класифікувати по-різному, вона створює поетичний та музичний театр, театр-спогад про відомих особистостей, побутовий театр, театр української класики. Лариса може природно існувати в акторському ансамблі, і також створювати дуетні вистави, і виконувати найскладнішу акторську задачу, грати моновиставу.
Перша вистава у театрі на Подолі була поставлена у 1988. Це був спектакль «Інтермеццо» за оповіданнями К. Паустовського зі струнним оркестром (режисер – Ігор Славінський). Два чинника у виставі – актриса та музиканти: перший альт (Анатолій Зелінський), віолончель (Віталій Боровик), перша скрипка (Ніна Білоусова) та друга скрипка (Надія Новікова). В той час тільки зароджувалися театри-салони, вистава починалася у 21.00, в антракті подавалося шампанське. Це було незвично. Наступна вистава теж вийшла поетичною і музичною: «Соната для трьох А» за поезією М. Цвєтаєвої, де А-арфа (Наталя Ізмайлова), А-альт (Анатолій Зелінський), А-актриса (Лариса Трояновська). Але складно було зберігати арфу у приміщенні Гостинного двору, і підлаштовуватися до графіків один одного, тому виникла трохи інша вистава «Любви старинные туманы…» за творчістю М. Цвєтаєвої, але без музикантів (режисер – Ігор Славінський, 2002).
Ще одна моновистава з`явилася у 2006 році за творами та щоденниками Лесі Українки «Когда цветет никотиана…» Спектакль названий першою стрічкою єдиного російськомовного вірша поетеси. Актриса вважає, що саме цей вірш найбільш розкриває властивість Лесі Українки бути підвласною поривам, коханню, піднесенню. Із цією виставою актриса брала участь у фестивалі монодрам «Відлуння» (2006).
Однією із своїх життєвих і творчих вдач вважає зустріч із драматургом Тетяною Іващенко. Їхня співпраця вилилася в довголітню дружбу і ряд вдалих вистав. З режисером Олександром Івахно створила образ Ксюші у п’єсі Т. Іващенко «Зумій за хвіст спіймати бісенятко або Як вийти заміж» (1996). Ця вистава стала однією із перших дуетних, де партнером по сцені був Сергій Бойко (Влад).
У п’єсі «Таїна буття» Т. Іващенко (режисер – В. Семенцов, 1999) – Трояновська вперше грає знамениту людину, створює важкий образ дружини Івана Франка, Ольги Хоружинської. Дуетну виставу грає з партнером Володимиром Кузнецовим, що втілює образ українського поета. Трояновська – Ольга – це трагічна постать розбитої любові. Багато хто вважає, що Франко не любив дружину. Але Лариса Трояновська переконана, що неможливо прожити все життя із жінкою і мати від неї дітей, не кохаючи.
Іван Франко -Володимир Кузнєцов, Ольга Хоружинська - Лариса Трояновська.
В творчій майстерні «Сузір`я» Трояновська продовжила ряд своїх дуетних вистав про творчих людей. Спектакль «Мне тесно в имени своем…» Т. Іващенко (режисер – Володимир Борисюк, 2004). Роль Айседори Дункан актриса виконує у співпраці із актором театру ім. І. Франка Євгеном Нищуком. Трояновська не намагається відтворити танцівницю фізично, тому на сцені немає танців. Адже, по-перше, неможливо скопіювати мистецтво танцю світової зірки, а по-друге ніхто насправді і не знає як саме танцювала Айседора, залишися тільки маленькі уривки старих записів. Трояновська створює внутрішні переживання і проникає у жіночу суть героїні, щоби зрозуміти як вона кохала, і як страждала. Невинні оченята, які відверто показують, що Айседора-Трояновська не розуміє і половини того, що розповідає п’яний Єсенін. Але головне, що вона може пригорнути і поцілунком заспокоїти Єсеніна – Нищука, що виглядає як маленький хлопчик, якого не долюбили в дитинстві. Він ображає стару коханку, але він потребує тепла та розуміння, її практично материнської ласки. Жінка, яка мала багато коханців, зібрала всі емоції, все тепло, і віддала інфантильному генію, якого вона називала «ангелом» і «чортом» одночасно. Весь текст актриса виговорює чіткою російською мовою. Лише «Я люблю тебя…» вона говорить із акцентом, підкреслюючи незнання мови.
В одному із інтерв’ю Тетяна Іващенко так сказала про Ларису Трояновську: «Невичерпні творчі можливості має актриса Театру на Подолі Лариса Трояновська. Вона однаково блискуче може зіграти і тьотю Мотю в комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло», і Айседору Дункан у моїй п’єсі «Мне тесно в имени своем…».
Сергій Єсенін - Євген Нищук, Айседора Дункан - Лариса Трояновська.
У ансамблевих виставах вдало створює образи у драматургії Анатолія Крима. Тим паче, що зараз вік актриси і зовнішність дозволяють їй втілювати на сцені різновікових персонажів. Наприклад, Поліна – мати-героїня із вистави «Звідки беруться діти?» (режисер – Віталій Малахов, 2008) - 43-річна вагітна, що чекає шосту дівчинку. Її зовнішній вигляд з величезним животом нагадує кругленьку пухкеньку булочку, яку хочеться обійняти, попестити, і дійсно сказати їй слово «Мама». Вона уособлює жінку, яка бачить своє призначення у материнстві. Навіть коли вона свариться зі своїм чоловіком Тимофієм (Михайлом Кришталем), то робить це із любов`ю. А потім вони сідають прямо у ванну, що нагадує човен у життєвому морі, і співають «Цвіте терен». Голос актриси звучить тонко і водночас дзвінко, лагідно-лагідно. Одразу уявляєш як мати таким солодким і люблячим голосом заколисує дитину. Трояновська-Поліна удає грайливе хлюпання води, і мило посміхається. В її посмішці закарбовується відчуття глибокої життєвої мудрості. Такі жінки завжди все знають: як і чим лікуватися, де і що купувати. Її майже дитяча піжама салатово-оранжевого кольору із жирафом і резинка-квіточка у волоссі підкреслює домашність та теплоту.
Але вже в наступній виставі за п’єсою (театральним оповіданням) А. Крима «Льовушка» (режисер Ігор Славінский, 2010) Трояновська перетворюється на бабусю Дашу. Її теплота та любов до онука знову створює образ сім`ї. Дві бабусі ділять онука Льовушку (Артема Мяуса). Справа в тому, що одна з них радянська бабуся Даша (Лариса Трояновська), а друга єврейка (Софія Письман). Між собою вони ворогують, і постійно сваряться, підкуповують онука, аби він був на стороні кожної з них. Одна водить його в синагогу, а друга в православну церкву. Не дивлячись на дулі, які крутить бабуся Даша, і лайки із Розою, перед нами розкривається справді добра і чуйна людина. Вона для свого онука нічого не жалкує, ні компоту, ні морозива, ні грошей. Її українська хустка підкреслює походження із села. А двомовність – суржик, яким вона балакає, фіксує перехід від українських устоїв до радянських, де головною є російська мова. Але свої корені забути не можна, вона співає українських пісень. Жалібно заводить «Місяць на небі, зіроньки сяють…». А бабуся Роза одночасно підспівує єврейської пісні «Тумбалалайка…», чи просте «Айайяй». Так, одночасно закладаються ці пісні, ці дві культури у світогляд дитини, так він однаково любить обох бабусь.
Ще у одній п’єсі Анатолія Крима «Лист Богу» (режисер – Ігор Славінский, 2012) Трояновська грає Зінаїду. Єдина жіноча роль у виставі, яка слугує тлом для трьох чоловіків. В таких епізодичних ролях завжди складно існувати, потрібно не заважати гарти головним виконавцям. Що добре вдається Ларисі Трояновській.
Слід також згадати ролі в українській класиці, що створені у співпраці з режисером Віталієм Малаховим: «В степах України» О. Корнійчука (Галя, 1998), «Фараони» О. Коломійця (Ганна, 2003), «Передчуття Мини Мазайло» М. Куліша (Тьотя Мотя, 2006), «Квартал небожителів» О. Коротко (Розпорядник, 2001). З останніх ролей слід виділити: Джедді у виставі «Сім чорних свічок» Д. Діллона (режисер – Віталій Малахов, 2010); Квашня у виставі «На дні» М. Горький (режисер – Віталій Малахов, 2011).
Таланти Трояновської Лариси виходять за межі театру. Вона зіграла багато епізодичних ролей у фільмах «Мухтар», «Я тебе ніколи не забуду», «Брат за брата» та ін. У короткометражці «Остання крапля» (режисер - Ірини Устеленцевої, 2008) актриса створила образ дружини чоловіка, який не може жити без алкоголю. Але одного ранку він прокидається і розуміє, що далі так продовжуватися не може. У короткому фільмі без жодного слова героїня Трояновської різними способами намагається допомогти чоловіку. Останній кадр – чоловік тікає від самого себе, біжить через ліс, прагне порятунку від жахливої отрути, і жінка намагається наздогнати його, аби врятувати. Також голос Лариси Трояновської можна почути в зарубіжному кіно, адже вона озвучує різних персонажів. Остання робота – героїня із серіалу «Секс і місто».
Отож, пані Ларисо, зі святом! Гарного Вам творчого польоту та цікавих ролей!
Інтерв`ю з актрисою (газета "День", №2, 2013)
http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/spodivayusya-potrapiti-u-plani-vitaliya-malahova
привіт усім, я тут, щоб поділитися невеликим свідченням. Мене звати Ізабелла Ітан, мені 40 років, я вийшла заміж у 31, маю лише одну дитину і жила довго і щасливо. Після року подружньої поведінки мій чоловік став таким дивним, і я не дуже розумію, що відбувається, він збирається з дому до іншої жінки, я так люблю його, що ніколи не мрію його втратити, я намагаюся зробити все, щоб переконатися мій чоловік повертається до мене, але все без допомоги, плачучи і плачучи просячи допомоги, я говорила про це з його родиною, але відповіді не отримала. Тож моя найкраща подруга Анна Йоханссон пообіцяла мені допомогти. Вона розповіла мені про чоловіка на ім'я доктор Алаба, сказала мені, що він дуже великий чоловік і справжній чоловік, якому можна довіряти, і він не має нічого спільного з любовними проблемами, які він не може вирішити, і вона розповіла мені, як він допоміг незліченній кількості людей у відновленні їхніх стосунків. Я дійсно переконався, я швидко зв’язався з його електронною адресою dralaba3000@gmail.com або його WhatsApp/viber за цим номером +1(425) 477-2744. Я пояснюю йому всі свої проблеми, він сказав мені, що я не маю переживати, що всі мої проблеми будуть вирішені негайно. Він сказав мені, що робити, щоб повернути чоловіка, і я сказала це, він сказав, що через 3 дні мій чоловік повернеться і почне жебракувати, і це дійсно сталося, як він сказав, я була дуже здивована, це так неймовірно. Слава наших стосунків з Богом тепер дуже близька, і ми обоє живемо щасливо. Якщо ви зіткнулися з подібною проблемою, негайно зверніться до нього і вирішіть проблему раз і назавжди. Я теж живий свідок
ОтветитьУдалить