Музеї!!!!

Скільки людей сьогодні відвідують музеї? І як часто це з ними відбувається?

Є певна когорта людей, які відвідують лише музеї під відкритим небом і звичайно, лише влітку для прогулянки) Є інші, які просто хочуть відмітити у списку, що вони були отут і отут. А є взагалі частина, яка їздить за кордон для відвідування розпіарених музеїв, щоб про це похвалитися, а які є музеї в нашому місті (чи в нашій країні) ніхто і згадати не може.

Сьогодні я з чоловіком відвідала Національний краєзнавчий музей України. Було цікаво спостерігати за людьми. Звичайно, в неділю там було досить багато персонажів. Ось деякі з них.

Сім`я: батько, мати (років 35), дочка і син. Мати схожа на зашугану інтелектуалку, батько трохи на людину з відзнаками частого вживання алкоголю. Прямо в музеї, коли ніби ніхто не бачить, батько дістає із куртки маленьку пляшку коньяку, випиває ковток, надихається йти далі роздивлятися рибок.

Діти із районів з вчителями, фоткаються на телефон біля кожного мамонта, вовка, пугача. І всі обов’язково щось жують. Хіба не можна було десь нагодувати дітей і пояснити, що не дуже гарно їсти в музеї. Звідси росте наша культура.

Батько з сином і дочкою. Діти зупиняються і роздивляються цікавих алігаторів, рибок. Батько нервує і підганяє. Коли вони щось запитують, пояснення у відповідь звучить приблизно так: «Ну шо, це змія, так, чого вона тут стоїть? Вбили, по голові довбанули і сюди поставили? Все пішли, бо часу нема». Бідні діти бігають за ними, хочуть про щось ще запитати, але в татка є якісь інші важливі справи у неділю, ніж розгулювати із власним дітьми і розглядати засушених рибок. Думаю, для нього таранька з пивом виглядає набагато привабливішою.

Але радує, що є люди які прийшли сюди за власним бажанням, вони роздивляються, спілкуються.

Було ще трійко китайців, які посміхалися з наших радянських технологій. Нажати на кнопку, і маленький мамонт за 1 грн. порухає хоботом і поричить. Думаю, для них це ганджет минулого століття.

Звичайно, щоб там не казали, але ремонти нашим музеям необхідні. Якщо виділяються великі гроші на Пінчук Центр з купою сміття, чи на будівлю мега торгівельних центрів, казино та ін., невже так важко відрахувати гроші на нові стенди у музеях, замінити фото, зробити ті ж самі пояснювальні апарати на різних мовах біля кожного стенду, а не лише біля трьох найбільш цікавих. І найлегше (це вже відноситься до працівників музеїв) замінити таблички з написами Туркменська СРСР, чи Українська СРСР. В якому часі ми живемо? Ей, вже більше двадцять років не існує Радянського Союзу, отямтеся. І що за порожні розламані стенди посеред експозиції. Статусу Національний має відповідати внутрішній зміст. При тому, що музей має  таку прекрасну базу експонатів. Дійсно в Європі до такого ставляться зовсім по-іншому. Там це цікаво, це сучасно, це потрібно, адже це наше життя, це культура, а в нас що? Про музеї пишуть, їх рекламують на весь світ.

Але в наших музеях теж є багато всього, що треба подивитися, про що треба говорити і рекламувати. І ще дивує, скільки всього є  в запасниках, а немає просто місця, щоб все показати. Все залишається гнити у підвалах, вмирати. І залишається питання: як наша влада може зацікавитися і вирішити цю проблему, якщо більшість з них (я просто в цьому впевнена) ніколи не були в цих музеях? Принаймні за власним покликом і бажанням.

Вибір залишається за нами: куди ходити на вихідних, куди приводити своїх дітей, і за що платити свої гроші. Я наприклад, вже навіть згодна платити більше за музей, аби в ньому оновилися стенди і провели ремонт. Бо чесно, плакать хочеться.