Вистава «Звідки беруться діти?» Анатолія Крима в Театрі на Подолі йде вже декілька років (прем’єра 8 березня! 2008, режисер – Віталій Малахов). Але вона і досі турбує своєю вічною тематикою – материнством! Звичайність та побутовість п’єси зливається в один тон з реалістичною грою акторів. Тут створюється потужний вдалий акторський ансамбль, де практично кожна роль відточена філігранно. Це такий собі парад жінок різного ґатунку. І об’єднує їх всіх природна можливість народжувати! Але кожна з них по-різному відноситься до свого найголовнішого обов’язку.
Найпривабливіша і найбільш «відповідальна» за народжуваність Поліна (Лариса Трояновська) – мати-героїня, що чекає шосту дівчинку. Її зовнішній вигляд нагадує кругленьку пухкеньку булочку, яку хочеться обійняти, попестити, і дійсно сказати їй слово «Мама». Навіть коли вона свариться зі своїм чоловіком (Михайло Кришталь), то робить це із любов`ю. А потім вони сідають прямо на ванну, що нагадує човен у життєвому морі, і співають «Цвіте терен». Трояновська удає грайливе хлюпання води, і мило посміхається. В її посмішці закарбовується відчуття глибокого розуміння жінки, яка знає не книжкову мудрість, а життєву. Такі жінки завжди все знають: як і чим лікуватися, де і що купувати. Вони про це ніде не читали, вони просто це знають. Її піжама салатово-оранжевого кольору із жирафом підкреслює домашність та теплоту. І її підкрадання до телефону, аби дізнатися, що там вдома, як там її дівчатка – це прояв турботи.
Також складний образ Жанни створює Анна Салівончук. ПТУшниця, яка не пам’ятає де нагуляла свою дитину і від кого. «На ничку» хоче покурить, щоб не бачив лікар. Вона від безвихіддя наважується «подарувати» свою дитину жінці, яка не може народити вже вдруге. Вона свідомо відноситься до такого рішення, адже нічим не зможе допомогти власній дитині.
Наталя Ракитська трохи нуднувато і не завжди переконливо грає важку роль жінки Анни, що втрачає другу дитину. Мабуть, важко повірити в таку складну ситуацію молодій актрисі. І тому коли вона плаче, янголи з відео-ряду у вигляді її померлих дітей і жалібна дитяча озвучка довершують справу, накаляють ситуацію до потрібного градусу. І в ці моменти її гра стає більш правдивою.
Ще є бізнес-вумен (Оксана Аніщенкова), яка після трьох абортів не має можливості народити. Вона приводить сюди сурогатну матір для власної дитини Оксану (Анну Андреєву). Але вони обидві виявляються жертвами брехні чоловіка першої і коханця другої Андрія (Василія Кухарського). Він загруз в брехні настільки, що перехитрив власну мати (Тетяну Печенкіну). Мати теж трагікомічний персонаж, така собі суміж радянських принципів і сучасних замашок олігархів.
Лікар Маргарита Андріївна (Марія Рудковська) не просто відчуває себе «відповідальною» перед всіма вагітними, а дійсно намагається їм допомогти зрозуміти, що найбільше благо – це ДИТИНА. Вона відмовляється робити аборти. Коли їй приносять хабарі, то тут це виглядає як подяка. Ще зранку вона намагається виглядати красиво, але запрацьовується, забуває про перуку, яка просто зіскальзує на бік, і практично падає. А під перукою волосся зібране в маленький хвостик. Спочатку вистави в неї поламані окуляри, які все одно настромлюються на очі. І в першу чергу – вона просто ЖІНКА. Яка, до речі, сама без чоловіка виховувала дочку. І можливо, робота – це спосіб втекти, забутися.
І звичайно, колоритна медсестра Віра Петрівна (Софія Пісьман). Дама з єврейським акцентом, що мешкає прямо тут, у лікарні. Актрису просто не впізнати. Юбка, натягнута до здоровенних грудей, чепчик медсестри і окуляри. Таке враження, що вона місцевий домовий. 
П.С. Всю виставу проридала. Мабуть, пора задуматися про дитину! Дякую всім акторам.
Комментариев нет:
Отправить комментарий