«Лікар-філософ, схожий на Бога»
Гіппократ
Націлений на
пацієнта лікар сьогодні не те щоб зовсім рідкість, але насправді цінний
екземпляр. За важких безгрошових умов і відсутності виплат з бюджету країни,
яких би вистачало для обладнання та медикаментів, більшість лікарів має вчитися
прилаштовуватися і вигадувати різні способи для свого прожиття.
До дня медичного працівника, який традиційно святкується
у третю неділю червня, хотілося б згадати якраз про кращих людей зі сфери
Гіппократа, головна і вічна заповідь якого «Не нашкодь!» залишається гаслом для
найсильніших представників професії.
Київська міська клінічна лікарня №7 (вул. М. Котельнікова, 95) має
чудовий приклад «лікаря-філософа, схожого на Бога» - Васильєва Жанна Іванівна,
заслужений лікар України, працює в галузі охорони здоров’я з 1959 року.
Закінчила Сторожинецьке медичне училище, а в 1969 році – Чернівецький медичний
інститут. З 1982 року працювала в Київській міській клінічній лікарні №7 на
посаді завідувача терапевтичним відділенням, з 1985 року по 1987 року –
заступником головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності, з 1987
року – на посаді головного лікаря.
За тридцять років діяльності в лікарні №7 Жанна Іванівна
виростила цілу когорту лікарів-фахівців, знавців своєї справи. Вона завжди
стимулювала і підтримувала лікарів відвідувати різні медичні заходи та
конференції як в Україні, так і за кордоном. Кожен з її учнів гідний зайняти
керівну посаду і продовжити справу свого вчителя.
Навіть при найважчих умовах їй завжди вдавалося зберігати
імідж лікарні, де головним залишався пацієнт. Пацієнт перед усім! В керуванні
великим колективом панівним вона вбачала збереження першості потреб хворих:
«Якщо люди бажають, хай дякують, але ніяких цін лікарі їм не повинні називати».
Водночас вона зберігала статус лікарні, і давала можливість лікарям не ставати
на шлях заробітчанства. У переліку особливостей, які за цей час чітко
закріпилися за лікарнею, на перше місце виходить
кваліфікована допомога і чуйне ставлення до пацієнтів. І далеко не останнє
місце посідає те, що незалежно від статусу хворого, людям надається все
необхідне для порятунку. Навіть така незахищена соціальна верства населення як
бомжі завжди приймалися лікарнею, яка їх лікувала, одягала і годувала. Коли
більшість міських лікарень пропонували пацієнтам користуватися власною
постільною білизною, постільна білизна у лікарні №7 залишалася на належному
рівні, а годування при виділенні з бюджету 1, 28 грн., покращувалося за рахунок
лікарні. Введенні благодійні внески були болючим питанням для Васильєвої Ж. І.,
але це було необхідним. Лікарі завжди дослухалися до її порад.
При Васильєвій у лікарні були сформовані приймальне
відділення, два терапевтичних відділення, неврологічне, травматологічне,
консультативно-діагностичне, фізіотерапевтичне відділення, відділення
профілактичних медичних оглядів, травмпункт.
На базі лікарні працює
кафедра терапії та ревматології
НМАПО ім. П.Л. Шупика, керівник клінічної бази – доктор медичних наук, професор, віце-президент Асоціації ревматологів України, заслужений
лікар України
Шуба Неоніла Михайлівна – надає висококваліфіковану лікувально-діагностичну,
консультативну та методично-навчальну допомогу і з задоволенням співпрацює
із лікарями лікарні №7, що буває вкрай рідко.
Дякуючи Васильєвій Ж.І., у лікарні з’явився апарат Комп’ютерної
Томографії. Щоправда, його експлуатація стала предметом суперечок між лікарнею
і бажаючими скористатися титанічною справою лікарів і зробити лікарню
приватизованою. Для запобігання таких проблем було б не погано меру Києва
Віталію Кличко, як людині яка справді вміє слухати, розібратися у тонкощах роботи
та обов’язках головного лікаря будь-якої лікарні. Дуже важливо знати хто такий
пацієнт, і що далеко не гроші є головним у медичній справі. Саме Васильєва Ж.
І. гідна стати консультантом мера з питань охорони здоров’я.
Відповідальність за збереження людяності – це спільний
проект майбутнього України!
